В семінарі приймали участь керівники РДА, більшість голови сільських і селищних рад, переробники, заготівельники та виробники Житомирщини.
Вимоги до молокозаготівлі помінялися після Постанови Кабінету Міністрів України в лютні цього року. Відтоді молоко можуть збирати у населення лише заготівельники, які працюють у штаті молокопереробного підприємства, і на обладнаних для цього проміжних та стаціонарних пунктах заготівлі молока. Для Житомирщини ці правила почали впроваджуватися з першого березня.
Користь від нововведення не лише для споживачів молока. Розрахунки за молоко стала більш прозорішою, до того ж враховуються показники якості, кажуть Великоцвіляни.
Та в цьому випадку, самі заготівельники не задоволенні відносинами із молокопереробними підприємствами, які не вчасно розраховуються за молоко. Тож, нарікають - де брати кошти на упорядження пунктів і переобладнання молоковозів?
Інша проблема також фінансова, – цни на молоко, котре закуповується у населення. У Житомирській ОДА визначили: ціни має бути не менше двох гривень. «Але це не плата – а мишачі сльози», -- кажуть Великоцвіляни...
— Хоч би трохи ціну підняли. А то скоро й того ніхто виносити не буде, — ситавляючи відерце та банку з молоком Галина Пуцик.— Літом по руб вісімдесят приймали. Хто хутчіший, то возив молоко на базар в Ємільчино та Новоград. Там продавали по чотири-шість гривень за літру. Зимою тяжко: руки мерзнуть і сустави на пальцях потім викручує.
До кожної хати підвода від молокозаводу приїздить о шостій ранку. — Вони за молоко по 2,05 платять, а в місті — по шість продати можна, — розповідає 48-річна Ольга Сербін. — Але ті чотири гривні на дорогу туди й назад віддати треба, тому й здаю тут за копійки. - Гроші кожні дві неділі виплачують, буває що й до місяця чекають.
Підприємець обережно дивиться, чи немає сміття зверху в відрі та банці, та переливає молоко в пластмасовий бідон. Потім навпроти прізвища ставить цифри.
— У магазині літровий пакєтік молока стоїть 8,30. Там же воно в два рази водою розбавлене, якщо ще й молоко то насправді. А ми тут здаємо за копійки, — сміється з жалістю жінка.
— Зараз велике діло худоба, — розповідає 56-річна Галина. — Тримаємо по дві–три корови. Щодня вдається здавати до 20 літрів молока, а вони ж грошей платять мало. Коровам їсти на зиму навіть не заготовити за ці гроші.
До села Велика Цвіля погана дорога. Інші ж молокозаводи не посилають сюди машин.
Запитують, чому молокозавод так погано розраховується за якісне молоко.
— А я хіба знаю? — відказує підприємець. — Моє діло маленьке — зібрав, здав. А дальше не моя парафія.
У Вінницькій області працюють 22 молокозаводи. Вони й збирають молоко у всій Житомирській області.
— Розуміємо, що потрібна вища ціна, — каже головний спеціаліст інспекції якості сільськогосподарської продукції обладміністрації 30-річний Юрій Дмитрук. — Практично всі молокозаводи приватні, тому ми не можемо вплинути на їхні ціни.
За цей рік жителі Житомирщини здали 417 тис. т молока. Торік за цей же період — 375,7 тис. т.
— Кількість збільшилась, але якість упала, — продовжує Дмитрук. — Раніше виконували хоча б елементарні норми з охолодження молока. Зараз цього не роблять.
У селі Велика Цвіля Ємільчинського району за молоко платять дуже мало — 2,05 грн/л. Та молоко тут безцінне.
